Така от несподіванка!...

Є в мене звичка, час від часу, ходити в магазин певної мережі, як я кажу: реалізовувати свій інстинкт мисливця.

І сьогодні вдень саме цим і займався, коли помітив що повз мене пройшла жінка в фірмовому одязі цього магазину, і якось її очі, побачивши мене, проявили явну зацікавленість.

"Ну, буває і таке в житті", - подумав я, і продовжив своє полювання.

Аж ось бачу, що ця жінка наближається, крокуючи прямо до мене, і запитує:

- Ви Валентин?

- Так відповідаю я, - в думках хаотично намагаюся згадати звідки ми можемо бути знайомі.

- Тарасов?

- Так, - відповідаю я так нічого і не згадавши, але вже відкинувши припущення, що вона помиляється.

- А я ваша читачка! Я маю всі ваші романи з вашими побажаннями і автографами.

Ось так, людина пізнала мене, а в мені і письменника.

Виявляється Оля, а саме так звати жінку, читала всі мої романи, і з нетерпінням чекає нових. Навіть в інеті нещодавно перевіряла: чи не пропустила часом вихід нового роману.

Зустріч була недовгою та для мені дуже приємною. Оскільки виявляється є люди, що чекають моїх робіт, пам'ятають про моє існування, і їм дуже подобається те, як я, і про що пишу. Це так важливо для письменника - відчувати такий зв'язок від читачів!

І було видно, що Оля належить до їх числа, бо пізнала серед буденності магазину та наважилася підійти, висловити своє ставлення до прочитаного.

Прийшлось розповісти, що на жаль, в 2022 році видавництво з яким я співпрацював, і яке збиралося видавати всі мої романи, постраждало від бомби та пожежі, оскільки знаходилося в Ірпені. А до того вже всі екземпляри романів, що вийшли були розпродані, і зараз хіба що одиничні екземпляри ще може десь є.

А нового видавництва у мене немає. Тож невидані ще романи лежать і чекають - можливо колись знайдеться видавництво, що захоче їх видати.

Взагалі цей буремний період дуже вдарив по творчій складовій. Так, робота забирає певний час і на творчість лишається, що лишається. Та все ж... За ці роки написав лише одну п'єсу. І маю внутрішню війну з наступним романом: сумніви, сумніви, сумніви...

І от такий сьогодні позитив, якого конче не вистачає в житті - така приємна несподівана зустріч та відкриття, що недарма все ж займаюся в житті тією писаниною.

Дякую, читачко Олю, бо нагадала, що я ще й письменник!