Старая Рига

Красавица Рига ... Каждый город имеет свою
 атмосферу, свое лицо, особенности, даже свои
 запахи, ароматы.  Рига, по-моему, пахнет свежим
 речным воздухом.  Говорят, она и началась с реки.
 Есть легенда, что город возник благодаря
 великану Кристапу, который жил на берегу реки Даугава.
 С ростом в два с половиной метра он переносил
 желающих пересечь реку прямо на плечах.  И вот, однажды,
 злой грозовой ночи, великан услышал за рекой детский
 плач.  Кристап быстро пересек реку и нашел там
 мальчика ... Он перенес его на других берег и приютил
 у себя в пещере.

Красуня Рига… Кожне місто має свою
атмосферу, своє обличчя, особливості, навіть свої
запахи, пахощі. Рига, як на мене, пахне свіжим
річковим повітрям. Кажуть, вона й почалася з річки.
Є легенда, що місто виникло завдяки
велетню КрІстапу, який жив на березі річки Даугава.
Маючи зріст у два з половиною метри він переносив
охочих перетнути річку просто на плечах. І от, якось,
лихої грозової ночі, велетень почув за річкою дитячий
плач. Крістап швиденько перетнув річку і знайшов там
хлопчика… Він переніс його на інших берег і прихистив
у себе в печері.

А наутро Кристап увидел, что малыш исчез, а вместо
 него на коврике лежит огромная куча золота.  На эти деньги
 человек построил через реку широкий мост, а его потомки
 основали у него город Ригу.
 Уже позже здесь был сооружен величественный Домский собор, - кирпичик к кирпичику - возводили почти сто лет.  Кстати, это самый
 средневековый храм стран Балтии.

А на ранок Крістап побачив, що малюк зник, а замість
нього на килимку лежить величезна купа золота. На ці гроші
чоловік побудував через річку широкий міст, а його нащадки
заснували біля нього місто Ригу.
Ведуча в кадрі. Вже пізніше тут був споруджений
величний Домський собор, який – цеглинка до цеглинки
– зводили мало не сто років. До речі, це найбільший
середньовічний храм країн Балтії.

А на Ратушной площади красуется, словно
 принарядился к постоянным праздников, Дом Черноголовых.
 Со времен средневековья за ним закрепилась репутация
 самого розкошного дома столицы, где проводила свои
 пышные праздники знать Риги.  Устраивали эти гулянки
 молодые неженатые купцы, которые называли себя Братством
 Черноголовых.

А на Ратушній площі красується, наче
причепурився до постійних свят, Будинок Чорноголових.
З часів середньовіччя за ним закріпилася репутація
найрозкішного будинку столиці, де проводила свої
пишні свята знать Риги. Влаштовували ці гульбища
молоді неодружені купці, які називали себе Братством
Чорноголових.

А эту улицу Альберта вполне можно считать Музеем под
 открытым небом.  Здесь все - в стиле модерн.  Кстати говоря,
 улицу Альберта назвали в честь немецкого епископа-миссионера, который основал Домский собор.

А цю вулицю Альберта цілком можна вважати Музеєм під
відкритим небом. Бачите, все – в стилі модерн. До речі,
вулицю Альберта назвали на честь німецького епіскопа-
місіонера, який заснував Домський собор.

Латвия. Рига. Первые впечатления.

Командировка в Латвию хоть и была насыщена работой под завязку, но однако впечатления от нее остались приятные. Порадовала своими красотами Старая Рига. Замечательно, что латышам все же удалось сохранить (а порой и просто востановить) свое наследие.

Відрядження в Латвію хоч і було насичене сповна роботою, проте враження від нього залишилися приємні.  Порадувала своїми красотами Стара Рига.  Чудово, що латишам все ж вдалося зберегти (а часом і просто відновити) свою спадщину.

Исторической часть города, порой казалось словно вынырнула из сказки со своими остроконечными соборами и церквями, разноцветными домами и черепичными
 крышами;  с уютными улочками и неспешным, размеренной жизнью ее обитателей.

Історичною частина міста, часом здавалося немов виринула з казки зі своїми гостроверхими соборами і церквами, різнокольоровими будинками і черепичними
дахами;  із затишними вуличками і неспішним, розміреним життям її мешканців.

Трошки закулісся виходу роману "Милый развратник"

Коли побачив таке, ледь з ескалатору не гепнувся від реготу!
Привідкрию трошки закулісся виходу мого роману "Милый развратник" в світ.
У редакції була і така бешкетна версія обкладинки книжки.
Я на це сказав, що якщо колись налаштуюсь на продовження походеньок Мішеля, тоді можливо погоджусь і на таке! 
І в цьому варіанті все прекрасно: моє ім'я, прізвище, портрет і підпис "Милый развратник"
Ось такі жарти!