Така от несподіванка!...
Є в мене звичка, час від часу, ходити в магазин певної мережі, як я кажу: реалізовувати свій інстинкт мисливця.
І сьогодні вдень саме цим і займався, коли помітив що повз мене пройшла жінка в фірмовому одязі цього магазину, і якось її очі, побачивши мене, проявили явну зацікавленість.
"Ну, буває і таке в житті", - подумав я, і продовжив своє полювання.
Аж ось бачу, що ця жінка наближається, крокуючи прямо до мене, і запитує:
- Ви Валентин?
- Так відповідаю я, - в думках хаотично намагаюся згадати звідки ми можемо бути знайомі.
- Тарасов?
- Так, - відповідаю я так нічого і не згадавши, але вже відкинувши припущення, що вона помиляється.
- А я ваша читачка! Я маю всі ваші романи з вашими побажаннями і автографами.
Ось так, людина пізнала мене, а в мені і письменника.
Виявляється Оля, а саме так звати жінку, читала всі мої романи, і з нетерпінням чекає нових. Навіть в інеті нещодавно перевіряла: чи не пропустила часом вихід нового роману.
Зустріч була недовгою та для мені дуже приємною. Оскільки виявляється є люди, що чекають моїх робіт, пам'ятають про моє існування, і їм дуже подобається те, як я, і про що пишу. Це так важливо для письменника - відчувати такий зв'язок від читачів!
І було видно, що Оля належить до їх числа, бо пізнала серед буденності магазину та наважилася підійти, висловити своє ставлення до прочитаного.
Прийшлось розповісти, що на жаль, в 2022 році видавництво з яким я співпрацював, і яке збиралося видавати всі мої романи, постраждало від бомби та пожежі, оскільки знаходилося в Ірпені. А до того вже всі екземпляри романів, що вийшли були розпродані, і зараз хіба що одиничні екземпляри ще може десь є.
А нового видавництва у мене немає. Тож невидані ще романи лежать і чекають - можливо колись знайдеться видавництво, що захоче їх видати.
Взагалі цей буремний період дуже вдарив по творчій складовій. Так, робота забирає певний час і на творчість лишається, що лишається. Та все ж... За ці роки написав лише одну п'єсу. І маю внутрішню війну з наступним романом: сумніви, сумніви, сумніви...
І от такий сьогодні позитив, якого конче не вистачає в житті - така приємна несподівана зустріч та відкриття, що недарма все ж займаюся в житті тією писаниною.
Дякую, читачко Олю, бо нагадала, що я ще й письменник!
І—ІІ століття. Мова, обряди та боги у поганських племен спільні, але лише волхви мають право слухати голос Великих і тлумачити їхні знаки...
Кожен юнак мусить пройти обряд Посвяти, перш ніж його визнають чоловіком. Чеслав уполює і принесе в жертву Велесу вовка, щоб у мить, коли на нього зійде дух звіра, звільнитися від заборони брати за дружину чужинку.
А невдовзі все городище збереться до поховального багаття голови роду, і Чеславові закидатимуть батьковбивство...
Русь еще поклонялась Яриле и Сварогу, Перуну и Ладе. Языческим божествам приносились богатые жертвы. А Чеслав был готов пожертвовать всем ради красавицы Нежданы. Но их роды издавна враждовали, женитьбу на этой девушке его близкие сочли бы предательством. Однако страсть затмила разум юноши, он похитил Неждану и спрятал в лесу. Теперь только Дух Леса может помочь ему избежать мести. Загадочный убийца уже погубил его отца. Сможет ли Чеслав защитить свою любовь от неведомой опасности?