Новий роман Валентина Тарасова "Інтимне життя самотності"

А тепер про дива…

Шановні друзі, а також мої віддані читачі…

Виходить в світ мій новий роман «ІНТИМНЕ ЖИТТЯ САМОТНОСТІ».

Жанр твору: інтимний роман (якщо такого жанру не існувало, то я його започаткую - чому б ні?)

Роман виходить українською та російською мовами у видавництві "Перун"

А роман ось про що:

Відверто про інтимне… Здається, що життя успішного телережисера та письменника Богдана вдалося сповна. Та це лише зовнішнє враження. Бо все більше він відчуває, що самотність захоплює його, позбавляє його існування сенсу. А коли зовсім несподівано в його житті з’являється вчителька Настя, чоловік навіть думки не допускає, що може захопитися нею. Та долі краще знати, що кому судилося. Вони стають близькими. Але ці нові стосунки в якусь мить настільки лякають Богдана, що він зраджує їх. Коли ж усвідомлює свою помилку, то розуміє, що життя для нього втратило будь-який сенс і сходить нанівець, а повернути кохану стає майже неможливо. То чи вдасться? Чи станеться це? Чи варто… жити? Одна із сюжетних ліній заснована на реальних подіях.

Откровенно об интимном… На первый взгляд жизнь успешного телережиссёра и писателя Богдана вполне удалась. Но это лишь внешнее впечатление. Потому как всё больше он чувствует, что одиночество захватывает его, лишая жизнь смысла. И когда неожиданно в его жизни появляется учительница Настя, мужчина даже мысли не допускает, что может увлечься ею. Но у судьбы свои замыслы. Роман захватывает их сполна. Эти новые отношения в какой-то момент настолько пугают Богдана, что он предаёт их. Когда же осознаёт свою ошибку, то понимает, что жизнь для него утратила всякий смысл, а вернуть любимую становится почти невозможным. Так удастся ли? Случится ли? Стоит ли… жить? Одна из сюжетных линий основана на реальных событиях.

Шоста нагорода від Коронації слова

Вже вшосте отримав нагороду від Міжнародного літературного конкурсу "Коронація слова"
Цього разу Диплом за історично- пригодницький роман з детективною лінією "Скрізь нетрі таємниць".

 

Перед початком церемонії, яка пройшла вже в сімнадцятий раз, цього разу в приміщенні мерії Києва, приміряв ще одну корону. Про всяк випадок.

 

 

Сповістив про свої смаки у читанні...

 

 

Ну, а потім вже отримав диплом. Швиденько так, що я й смаку відчути від вручення не встиг. Й якось промову не виголосив - організатори просили без речей. А так хотілося дещо сказати... Особливо шановним видавцям!

 

 

Ну, тепер буду сподіватися, що цей роман колись побачить світ й дійде до читачів. Сподіваюся!

 

 

А ще сподіваюся, що будуть й наступні перемоги!

Будьмо!

 

Острог

Мене завжди манила старожитність, історія. Й звичайно ж її сліди в нашому сьогоденні. В своїх поїздках у відрядження, якщо є така можливість завжди намагаюся поживитись щось цікаве, що розповість про місто до якого мене привело.

Цього разу це старовинне місто Остріг, що в Рівненській області. Я вже якось років десять тому бував тут, але це було взимку й тоді не було можливості побачити це містечко, бо була ніч, коли приїхали, та в ранці - вже робота.

Та от тепер вдалося все ж роздивитися. Й старовинні башти, що залишилися ще з 15-го сторіччя, й храми, й Острозьку академію.  У 16-ому  столітті Острог став значним осередком ремесел і торгівлі, важливим центром православ'я в Україні, вогнищем освіти і культури. Костянтин Острозький 1576 року заснував тут славну Острозьку академію, зібрав у ній видатних науковців і педагогів того часу. Тож ми поблукали її чудовим ландшафтним парком та й коридорами старовинної будівлі, в якій ще здавна навчалися студеї.

Острогу більше тисячі років.  Припускають, що назву місто одержало від давньоруського  слова  «острог», що означало укріплення, обнесене тином. Стародавні назви його були Острогобор, тобто укріплення в бору, і Остроріг, тобто гострий ріг, який утворили названі вище відроги гір, що впираються в подільську височину.
Містечко сподобалося. Сподіваюся, що ще доведеться відвідати це містечко й познайомитися з ним ще ближче.

Черновцы. Чудесный город.

Люблю бывать в этом городе. Бывал уже не раз, но как-то постоянно остается ощущение, что я его так и не знаю, что не успеваю увидеть, познать, понять, полностью почувствовать. И потому тянет приехать туда еще раз, и еще, и еще.
И конечно же сохранившаяся еще со времен австрийского прошлого архитектура делает этот город таким притягательным. Делает его обличье таким замечательным и оригинальным.
В этот приезд опять удалось охватить лишь исторический центр. Но он и стоит того. Каждое здание - как лицо характерного героя в исторической пьесе: и нарядно, и замысловатое, и с перчинкой, и с изюминой.
Университет, театр имени Кобылянской, ратуша и многое , многое другое....
Я обязательно вернусь туда, надеюсь, еще не один раз!

Люблю бувати в цьому місті. Бував вже не раз, але якось завжди залишається відчуття, що я його так і не знаю, що не встигаю побачити, пізнати, зрозуміти, повністю відчути. І тому тягне приїхати туди ще раз, і ще, і ще.
І звичайно ж архітектура, що збереглася ще з часів австрійського минулого, робить це місто таким привабливим. Робить його обличчі таким чудовим і оригінальним.
Цього разу, в цей приїзд, знову вдалося охопити лише історичний центр. Але він і вартий того! Кожна будівля - як обличчая характерного героя в історичній п'єсі: і нарядне, і мудре і з перчинкою, і з родзинкою.
Університет, театр імені Кобилянської, ратуша і багато, багато іншого ....
Я обов'язково повернуся туди, сподіваюся, ще не один раз!
А це ось Чернівці очима творчої групи нашої програми і моїми.

I like to be in this city. I have been many times, but somehow it always remains the feeling that I did not know and did not have time to see, to know, to understand, to feel full. Therefore pull to come back again and again and again.
And of course, preserved from the time of the last Austrian architecture makes the city so attractive. It makes his appearance so remarkable and original.
On this trip again failed to reach a historic center. But he's worth it. Each building is - as the face distinctive character in the historical play: and smartly, and intricate and spice and raisins.
University name Kobylianska Theatre, City Hall, and much, much more ....
I will definitely be back there, hopefully more than once!
And it's Chernovtsy eyes of the creative team of our program and mine.

А это вот Черновцы глазами творческой группы нашей программы и моими.

Львов. Музей "Шевченковский гай".

В пору золотой осени побывали со съёмочной группой программы "Жди меня. Украина" во Львове. Очень нравится этот город и его историческое наследие.  И хоть я в этом замечательном городе бывал уже многократно, но вот в музее архитектуры и быта "Шевченковский гай" побывал впервые.
Впечатление.... Будто попадаешь в прошлое нашего народа, живо ощущаешь: как жили наши предки в прошлые века. Здесь и храмы, церкви и хаты, и хозяйские постройки из разных регионов Западной Украины.
Кроме того здесь в хатах рассказывают о ремеслах и проводят мастер-классы по различным рукоделиям.
Туристам есть что посмотреть, и что попробовать...
Надеюсь еще не раз побывать в этом музее. А пока что на память о нем, оставляю здесь снятое нами видео.

В північно-східній частині древнього Львова, недалеко від Високого замку, у мальовничому парку, що зветься Шевченківський гай, знаходиться одна з найбільших перлин міста - Музей народної архітектури та побуту у Львові.
Враження, що потрапляєш в бувальщину нашого народу, розумієш: як жили наші пращури.
Тут й храми, й церкви, й господарські будівлі з різних регіонів Західної України. Це Бойківщина, Лемківщина, Гуцульщина, Волинь, Поділля, Полісся, Буковина, Покуття, Закарпаття і Львівщина. Серед них хати, найстаріші з яких збудовані у 1749, 1792, 1812, 1846, 1860 роках
А почалося все....
1930 рік – в невеликий ліс у Львові перенесли визначну памятку української народної архітектури – Миколаївську церкву 1763 року з с. Кривки Турківського району. Дана памятка була перевезена стараннями метрополита Андрея Шептицького та відомого українського Михайла Драгана і дала початок ідеї створення Львівського музею.

Щедрівки. Ясіня.

Наше відрядження до селища Ясіня Закарпатської області відбувалося напередодні Нового 2016 року. Й ми, звичайно, не могли не скористатися можливістю послухати, й потім показати своєму глядачу щедрівки від дітей та молоді цього краю.
Вони готові були дати хіба що не цілий концерт для нас. Та я, як режиссер, вимушений був вибрати щось невеличке.
Така вже режисерська задача.
Й ось ділюся зі світом.

Наша командировка в селение Ясиня Закарпатской области состоялась в канун Нового 2016 года. И мы, конечно же, не могли не воспользоваться возможностью послушать, и потом показать нашему зрителю щедривки, спетые детьми и молодёжью этого местечка.
Они готовы были дать целый концерт для нас. Но я, как режиссер, вынужден был был выбрать что-то лаконичное.
Такая уже у режиссера задача.
И вот делюсь с вами.

Музыки. Ясиня.

В зйомках нашої програми прийняли участь молоді музики з Ясінянської школи мистецтв. Не дивлячись на зимну погоду вони грали стільки, скільки треба було для запису. Й мені захотілося, щоб їх побачило й почуло як можно більше людей. Звуки Карпат та спадок нашого народу. Запальна музика народних інструментів захоплює та тягне до танку!
Талановита наша країна й ось такими юними музиками.

В сьемках нашей программы приняли участие молодые музыканты школы искусств местечка Ясиня. Зажигательная музыка народных инструментов захватывает и прям тянет пуститься в пляс!
Талантлива наша земля й вот такими юными музыками.