Коли я
починала читати роман Валентина Тарасова «Чеслав. В
темряві сонця», навіть
подумати не могла, що захоплююча детективна історія може бути настільки
майстерно вписана у реаліі більш аніж двохтисячорічної давнини. Але в цій книзі
так і є. Більше того, історично-древньослов»янський колорит
виписаний так реально і яскраво, що буквально
через десяток сторінок починаєш відчувати себе аж ніби у центрі цих,
начебто таких далеких, але хвилюючих подій. Імена героїв роману вже не здаються
дивними, а таємничі дохристиянські обряди , врешті, не такими вже і чужими для
цієї землі.
Взагалі роман дає
стійке відчуття того, що всі його драматичні подіі розгортаються саме на нашій
територіі. Варто лише потрапити у найближчий ліс і повз тебе пролетить стріла
чужинця, або розірване намисто на стежці
під ногами можуть стати розгадкою заплутаної історичної таємниці.
Що ж до
любовної лініі, то не випадково, напевно, у романі вона є основою сюжету.
Переконання, що багато століть тому
кохання було для наших предків тим, за що варто боротись, заради чого жити і що
захищати, вселяє надію… Надію, що раз так було віки тому, то так і буде завжди
на цих землях. Що саме це і є головною ознакою
слов»янської душі.
Комментариев нет:
Отправить комментарий